Форум Васютинців

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ
Кудря Наталя Іванівна народилась 30 серпня 1955 року в с. Васютинці Чорнобаївського району Черкаської області. У 1979 році закінчила філологічний факультет Донецького державного університету. Працювала в школі. З серпня 1990 по січень 1992 року працювала асистентом кафедри української мови. Вела курси української ділової мови та культури на неспеціальних факультетах, практичні заняття з фонетики для студентів-філологів, керувала курсовими роботами. З 1992 року працює асистентом кафедри педагогіки та психології ДонНУ. Працює над науковим дослідженням “Моральне виховання учнів старших класів на основі християнських цінностей”. Коло наукових інтересів – практична психологія. Готує студентів до роботи в літніх дитячих таборах.

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

              ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТI

                             РIШЕННЯ

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              '29' грудня 2006 р.  Справа  №  08/4885

     Господарський    суд    Черкаської    області    в    складі:
головуючого -судді Коваленка В.I., секретаря  судового   засідання
Сиволовської О.I.,

     за участю представників:

     від  позивача -ОСОБА 1. приватного підприємця,

     від  відповідача  -Гаращенко В.В. за довіреністю,

     розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця
ОСОБА 1  м. Київ до сільськогосподарського товариства з  обмеженою
відповідальністю 'Дніпро'  с. Васютинці про стягнення  23809  грн.
17 коп.

                            ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача на його
користь 22995 грн. боргу за надані ПП 'Гедеон -Бізнес -Безпека' в
2003 -2004р.р. послуги по охороні об'єктів відповідача та 814 грн.
17 коп. пені за несвоєчасне проведення розрахунку. Обгрунтовуючи
позовні вимоги позивач зазначив, що 01.10.2003р. між відповідачем
та ПП 'Гедеон -Бізнес -Безпека' укладено договір про надання
охоронних послуг НОМЕР 1, згідно якого ПП
'Гедеон -Бізнес -Безпека' надало, а відповідач прийняв та
зобов'язався оплатити охоронні послуги, а саме: забезпечення
охорони на об'єктах відповідача. Порядок розрахунку між ПП
'Гедеон -Бізнес -Безпека' та відповідачем здійснюється згідно
п.3.1 вищевказаного договору. Згідно додатку 1 до договору
№НОМЕР 1. загальна вартість послуг охорони об'єктів відповідача на
місяць складає 11497 грн. 50 коп.

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Мигаль Андрій Іванович
Дата народження	1910-07-02
Місце народження	с. Васютинці Чорнобаївського р?ну Черкаської обл.
Національність	українець
Кількість нагород
Дати нагородження	1943-10-25

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Сторінки історії Чорнобаївщини

Чорнобаївський район розташований на сході Черкаської області.
На півночі та заході межує з Драбівським та Золотоніським районами, на сході — з Полтавською областю, а на півдні і південному сході омивається водами Кременчуцького водосховища.

Площа району 1600 кв. м.

Населення району — 47.2 тис. чол., з них в селах проживає 38.2 тис. чол., в райцентрі 9.0 тис. чол.

Територія нашого району заселялась з давніх давен, про це свідчить велика кількість археологічних пам'яток. Одна з найдавніших пам'яток це стоянка первісної людини, яка відноситься до стародавньо-кам'яного віку - - палеоліту, що датується 150-—35 тисяч років тому.

Важливі дані для розуміння характеру матеріальної культури періоду неоліту дає поселення, що розкопане в 1957—1959 роках Телегіним Д. Я., поблизу с. Бузьки. Навколо с. Іркліїв виявлено близько 40 стоянок неоліту, поселень і курганних поховань епохи бронзи, поселень скіфського часу і ранніх слов'ян.
Наприкінці першого тисячоліття до н. е. та у перших сторіччях нашої ери відбувався процес формування слов'янських племен. На території нашого краю жили представники одного з слов'янських племінних об'єднань — поляни. Про це свідчить селище ранніх слов'ян VI—VIII ст. н. е. в селі Велика Бурімка.

Високо над Кременчуцьким морем піднялася Жовнинська гора — як дозорний, що уважно дивиться в степ. Так було і сто, і двісті, а може й тисячі років назад. Хіба що тоді більше було у ріки Сули рукавів і островків. Стіною скель нависає правий берег річки, повз них тихо несе свої води Сула в море. Саме тут, в гирлі Сули, колись стояли міста-фортеці Київської Русі -Вошь, Поляновщина, Желни, Кизівер, Лящівка, Римів, а всього їх від Воїня до Лубен було 18. Всі вони побудовані у 80-ті роки десятого століття, та в наступному XI столітті.«Й рече Владимир: се не добро, еже мало городов около Києва. Й нача ставити города по Десне, й по Востри й по Трубежеви, й по Суле», — так повіствує про це літопис.

Територія Чорнобаївщшш з її містами-фортецями входили до Переяславського князівства. Великого лиха Переяславським землям завдала монголо-татарська навала. В 1239—1240 рр. вся територія Чорнобаївщини була спустошена. Багато людей знищено або захоплено в полон. Ремесла занепали.

З середини XIV ст. Чорнобаївщина — під владою Великого Князівства Литовського, потім — під польськими магнатами. У XVI на початку XVII століть через збільшення феодального гніту посилився рух населення з правого на лівий берег Дніпра. Хвиля переселенців захлиснула, зокрема, і привільні придніпровські степи та низовини лівобережної Черкащини. Саме в цей час і виникає більшість населених пунктів Чорнобаївщини, а деякі відроджуються після занепаду.

На початок XVII ст. припадає перша письмова згадка про поселення під назвою Ірклій як містечко Черкаського староства в «Люстрації старосте Київського воєводства» (1616 р.).

В 1601 році засновується Ірклій, який в 1616 році має статут Слободи. Тоді в ньому нараховувалось 300 козацьких і 20 послушних дворів.

Навесні 1638 року почалось повстання нереєстрових козаків на чолі з Яковом Острянином і Карпом Скиданом. В Жовни-ному були зосереджені основні сили повстанців. Влітку 1638 року відбулися вирішальні бої повсталих козаків з польсько-шляхетським військом під командуванням Потоць-кого. Протягом семи тижнів повстанці чинили героїчний опір. Але сили були не рівні. Польські війська оточили табір. Придушивши повстання, Я. Вишневецький жорстоко розправився з його учасниками. Але ніщо не змогло спинити народні маси в їх прагненні скинути ярмо феодально-кріпосницького і національного гніту.

1648 року почалася народно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Козаки Чорнобаївщини брали активну участь в визвольній війні українського народу.

Так, в 1649 році Іркліївський полк нараховував три сотні в кількості 631 чоловік. Одна з них -— 314 чоловік була найбільшою на Україні після гетьманського осавульського куреня та Стародубської сотні Канівського полку. Пізніше, в склад Іркліївського полку входили Васютинська, Вереміївська, Бурімська, Канівецька сотні. Козацьким полком керували полковники: Філон Джалалій, Михайло Телюченко, Матвій Панкевич. Серед сотників прославлений Нестор Морозенко, який водив Іркліївську сотню в Брацлавщину на Подоли', а в 1649 році брав участь в облозі міста Збараж, де й загинув. Морозенко з своїми козаками відзначився надзвичайною відвагою й сміливістю. Його, як свого героя, народ любив і шанував, а Вороненський кобзар — Т. Пархоменко про нього склав пісню, яка вже понад триста років співається народом:

Ой, Морозе-Морозенку,
Ти славний козаче.
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче...

У серпні 1650 року в Ірклієві відбулася нарада, на якій було уточнено ставлення України до сусідніх держав. Учасниками наради були: гетьман України Богдан Хмельницький, київський митрополит Силівестр, королівські посли брати Адам і Микола Кисилі та московський посланець Струков.
Скупі документи кидають лише поодинокі пасма світла на козаків Чорнобаївщини, що проливали кров у вирі національно-визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. за незалежність і волю. В 1648 році вони бились під Жовтими водами, під Корсунем і Замостям, 1649 році — під Зборовом і Збаражем, 1650 році — брали участь у Молдавському поході, 1651 році — пережили нещасливе Берестечко.

Селище Чорнобай виникло в середині XVII століття. В перших документах Чорнобай згадується 1656 року. Під час перепису маєтностей Переяславського полку в 1729—1731 роках згадується: «На полі Канівському», як слобода, заселена переважно мешканцями містечка Великих Канівець, переселенцями з Кропивші, Чехівки, Мельників з Ніжинського полку. Крім того, не мало людей тут було осаджено ченцями Києво-Печерського монастиря. Відомості по належність Києво-Печерській Лаврі Чорнобаївської Слобідки відносяться до 1720 року. Тоді Чорнобай належав до Чехівської волості, що йшна на гетьманську булаву, тобто, відбувала повинності на двір Гетьмана.

Назва «Чорнобай» означає, очевидно, прізвище одного з перших оселеннів. Імовірно це прізвище татарського походження (бай) тюрк (багатій, пан).

Протягом часу існування село мало кілька назв: перша -Слобідка, друга — Чернобаї, Чорнобаєве, Чорнобаївське, Чорнобай, третя — Дараганщина по імені сотника Кропивнянської сотні Дарагана, але ця назва за населенням не прижилася. За селищем закріпилась назва Чорнобай, а Дараганщиною називається околиця села.

Посилення процесу закріпачення селян на Україні в другій половині XVIII століття привело до значного поширення антифеодального руху. Не залишились осторонь і жителі нашого краю.

В 1767—1774 роках жителі с. Кліщинці піднялись на боротьбу проти поміщиків Лисенка і Туманського, які хотіли перетворити їх в кріпаків. Повстання було жорстоко придушене.У першій половині XIX ст. в краї з'явилось кілька підприємств легкої промисловості, різноманітні винокурні, пивоварні, розвивається чумацький промисел, почала інтенсивніше розвиватись торгівля. Серед видатних людей Чорнобаївщини Михайло Петрович Старииький (1840—1904 рр.) -один із фундаторів українського театру. Він народився в селі Кліщинці. Автор оригінальних драм «Не судилося», «У темряві», «Ой не ходи, Грицю...», «Талан». Його перу належить роман-хроніка «Богдан Хмельницький».

Іван Максимович Піддубний (1871—1949), народився в с. Красенівка. Заслужений майстер спорту СРСР, шестиразовий чемпіон світу. 25 років вважався непереможним борцем у світі.

В селиці Чорнобай народився Романицький Борис Васильович (1891—1980 рр.) -- видатний актор і режисер. Його талант розкрився в ролях Сави Чалого («Сава Чалий» Карпенка Карого), Миколи («Украдене щастя» І. Франка), Отелло («Отелло» Шекспіра), в п'єсах «Любов Ярова» Треньова та інших. Один із засновників українського театру імені Заньковецької у м. Львові, відзначений багатьма нагородами і почесними званнями.

В с. Малі Канів ці народився Михайло Опанасович Драй-Хмара (1889—1938)—відомий український поет, літературознавець, професор. Автор збірок поезій «Проростень», монографії «Леся Українка». Був репресований. Помер 18 січня 1938 року в засланні.

Жорстокі бої точилися в нашому краї в роки Великої Вітчизняної війни. На теренах Чорнобаївщини діяли партизанські загони під проводом М. Т. Славського, Д. С. Комашко, а з літа 1943 року партизанський загін ім. Щорса, командиром якого був М. Р. Соболєв-Кузьмін.

На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися проти гітлеровських загарбників понад 16 тисяч уродженців Чорнобаївщини, з них 140 жінок. За мужність і відвагу 4132 жителі нагороджені орденами і медалями СРСР.

Вісім Героїв Радянського Союзу, два повних кавалери орденів Слави дала Чорнобаївщина:

Б. Я. Скитиба (1913—1971)	уродженець с. Хрестителево звання Героя присвоєно за форсування р. Дніпро в 1943 р.
С. О. Литовченко (1917—1969)	уродженець с. Лящівка, за форсування р. Тисса в Угорщині
І. Я. Орел (1914—1944)	уродженець с. Кліщинці, звання Героя присвоєно за героїзм, проявлений при визволенні Білорусії (посмертно)
А. Мигаль (1910—1963)	с. Васютинці, звання Героя присвоєно за взяття висоти «Кругла» в Краснодарському краї в 1943 р.
Г. І. Давиденко (1921—1945)	з с. Старий Коврай, за оборону Ленінграду
С. Я. Устименко (1917—1945)	з с. Крутьки, за героїзм при визволенні м. Заліщики Тернопільської області
В. П. Шабанов (1905—1963)	з с. Велика Бурімка, за форсування р. Дніпро і закріплення плацдарму північніше м. Києва в 1943 році
І. М. Шмиг (1924—1984)	смт Чорнобай, за штурм Берліна

А кавалерами Орденів Слави стали:
Я. П. Збаразький — уродженець с. Придніпровське.
О. Н. Баранник — уродженець с. Нове життя.

Багато цікавого про історію та сьогодення нашого краю можна дізнатися у Чорнобаївському краєзнавчому музеї.

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 3 серпня 2007 року N 559

Про видачу ліцензій та видачу копій ліцензій на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)

На підставі рішення ліцензійної комісії з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), склад якої затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 N 501 (зі змінами), прийнятого за підсумками розгляду заяв та документів (протокол N 10 від 31.07.2007), наказую:

1. Видати ліцензії та видати копії ліцензій суб'єктам господарювання на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Мельника С. І.

В. о. Міністра

Б. К. Супіханов

Додаток

до наказу Мінагрополітики України

від 3 серпня 2007 р. N 559

ПЕРЕЛІК

суб'єктів господарювання, по яких прийнято рішення про видачу ліцензій та видачу копій ліцензій на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)

N з/п	Найменування суб'єкта господарювання	Місцезнаходження суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код	Рішення ліцензійної комісії	Вид господарської діяльності
1.	Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРО	19963, Черкаська обл., Чорнобаївський район, с. Васютинці, вул. Леніна, 4, 03793573	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохіміками (тільки регуляторами росту рослин)
2.	Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПЛЕКТАЦІЯ ТА БУДІВНИЦТВО	36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, к. 310, 34742402	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
3.	Товариство з обмеженою відповідальністю УКРИМИДЖ-ВОСТОК	03039, м. Київ, вул. Малокитаївська, 78-а, 35001157	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
4.	Товариство з обмеженою відповідальністю ЦУКРОВИЙ СОЮЗ	02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, 30305752	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
5.	Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОРЕСУРС	64200, Харківська обл., м. Балаклія, площа Ростовцева, 4, 05532670	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
6.	Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТАЛОН	35350, Рівненська обл., Рівненський район, смт Квасилів, вул. Молодіжна, 48, кв. 55, 32940365	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
7.	Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ГОСЛІНГ	03022, м. Київ, вул. Васильківська, 33, корп. 3, кім. 16, 13672994	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
8.	Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКОМПЛЕКС ЗЕЛЕНА ДОЛИНА	24200, Вінницька обл., Томашпільський район, смт Томашпіль, вул. Інтернаціональна, 8, 32721857	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
9.	Товариство з обмеженою відповідальністю СТАРИНСЬКИЙ СІЛЬГОСПКОМБІНАТ	08362, Київська обл., Бориспільський район, с. Старе, вул. Заводська, 1, 7, 32453019	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
10.	Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТУВАННЯ	04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-а, 34044564	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
11.	Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПТВЕСТ	65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46, 32063648	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
12.	Товариство з обмеженою відповідальністю ДІРОПАНХІМ	45605, Волинська обл., Луцький район, с. Голишів, вул. Садова, 82, 32930399	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
13.	Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕРЕС	54028, м. Миколаїв, вул. Кірова, 240-а, кв. 108, 31882931	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
14.	Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГИ ЕКОЛОГІЧНОГО НАПРЯМКУ	03170; м. Київ, вул. Тулузи, 3, кв. 11, 31167989	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
15.	Відкрите акціонерне товариство ТУБИНИСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД	51251, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, смт Губиниха-1, вул. Берегового, 1, 00373155	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
16.	Відкрите акціонерне товариство СОРТНАСІННЄОВОЧ	79058, м. Львів, просп. В. Чорновола, 45-а, корп. 13, 00492302	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
17.	Закрите акціонерне товариство АГРОЙЛ	01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21, 22958867	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
18.	Приватне підприємство КОКЕС	76018, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 2, кв. 35, 22193755	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
19.	Фізична особа - підприємець Бойко Олександр Володимирович	11755, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Кам'янка, 2674811656	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
20.	Фізична особа - підприємець Савостьянова Зінаїда Василівна	53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Теплична, 3, 2052709565	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
21.	Фізична особа - підприємець Халецька Надія Миколаївна	49000, м. Дніпропетровськ, провулок Парусний, 19, кв. 41, 2192518143	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
22.	Фізична особа - підприємець Гук Костянтин Григорович	49122, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграда, 65, кв. 7, 2487814854	видати ліцензію	Оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
23.	Фізична особа - підприємець Погорельський Юрій Миколайович	55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Корабельна, 27, кв. 101, 2391716991	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами
24.	Фізична особа - підприємець Зілько Юрій Васильович	11100, Житомирська обл., Овруцький район, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 13, 1, 2388411915	видати ліцензію	Роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
25.	Фізична особа - підприємець Булька Олена Борисівна	61060, м. Харків, вул. Олімпійська, 7, кв. 1, 2355801026	видати ліцензію	Роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
26.	Фізична особа - підприємець Іванов Валерій Володимирович	75635, Херсонська обл., Голопристанський район, с. Чулаківка, вул. Леніна, 51-а, 1830521499	видати копію ліцензії	Роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
27.	Фізична особа - підприємець Коломоєць Антоніна Миколаївна	50048, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 42, кв. 53, 2065808022	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
28.	Фізична особа - підприємець Дуцький Григорій Іванович	18030, м. Черкаси, вул. Благовісна, 299, кв. 132, 2221906433	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
29.	Фізична особа - підприємець Бондзяк Володимир Іванович	78100, Івано-Франківська обл., Городенківський район, м. Городенка, вул. Рашківська, 19, 2366608115	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)
30.	Фізична особа - підприємець Дроцький Володимир Володимирович	36038, м. Полтава, пров. Лермонтова, 4, кв. 18, 2360604354	видати ліцензію	Оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин)

Директор Департаменту ринків рослинництва

О. А. Демидов

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Неповний список козаків і старшин Наддніпрянського загону Івана Савченка-Нагірного та його помічників у 1922 – 1923 роках

АДАМЕНКО (КОВТУН) Іван Панасович (червень 1903, с. Вереміївка Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. – ?). Народився в козацькій сім’ї. Брат С. П. Адаменка. 14 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Під час затримання вчинив збройний опір. Обвинувачувався в “активному бандитизмі”. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., засуджений 13 листопада до одного року ув’язнення, але невдовзі Верховний Суд СССР постановив, що амністію до І. Адаменка застосували неправильно.

АДАМЕНКО (КОВТУН) Степан Панасович (листопад 1898, с. Вереміївка – 20.12.1923, м. Полтава), козак загону І. Савченка-Нагірного. Народився в козацькій сім’ї. Брат І. П. Адаменка. 15 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Під час затримання вчинив збройний опір. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 13 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди” без “амністії”. Розстріляний у полтавській тюрмі.

БІЛИЙ, див. Фесенко Григорій.

БІЛОШИТНИЙ (?), “брат убитого бандита” (арк. 252 зв.).

БОНДАР Гаврило, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.

ВОЛОВЕНКО Омелян Микитович (1897, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ. – ?), козак загону І. Савченка-Нагірного. Народився в селянській сім’ї. Прийшов у ЧК з повинною, бо могли постраждати відповідальні з односельчани. 27 січня звільнений під підписку про невиїзд, але влітку арештований вдруге. 13 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду на 3 років ув’язнення.

ГАННОЦЬКИЙ Михайло Григорович (1870, с. Вереміївка – ?). Народився в козацькій родині. 16 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., звільнений 14 листопада 1924 р, як виправданий.

ГАПЧЕНКО Петро, із с. Вереміївка. Постанову на арешт виписано у січні 1923 року..

ГЕНБІЙ Григорій Михайлович (1900 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ГОЛОВЕНКО, козак загону І. Савченка-Нагірного.

ГОЛОВКО Сава Трохимович, із с. Вереміївка, помічник І. Савченка-Нагірного.
ГОНЧАР Іван Феодосійович. Арештований наприкінці лютого 1923 року.
ГРИЦАЙ Григорій Панасович, із с. Вереміївка,
ГРИЦАЙ Панас Григорович (1901 р. н.), із с. Вереміївка, козак Охтанася Келеберди (1920) та І. Савченка-Нагірного (з 1921). Народився в козацькій сім’ї. Піддався на “амністію”. Служив як “взводний” у летючому загоні Г. Фесенко (Білого). Допомагав партизанам. Арештований.
ГУСАК Федір Григорович. Арештований (?) у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ГУСАЧЕНКО Василь, із с. Вереміївка, помічник І. Савченка-Нагірного.
ДЕМИДЕНКО Максим Онисимович (?), із с. Москаленки Васютинської волості Золотошського повіту Полтавської губернії. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ДЕМИДЕНКО Мусій Якимович. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного.
ДІБРІВНИЙ Антон, із с. Вереміївка. Постанову на арешт виписано у січні 1923 року.
ДІБРІВНИЙ Микола Тимофійович (с. Вереміївка, ? – листопад 1922, с. Вереміївка), старшина загону І. Савченка-Нагірного (1921). Командир “летучого отряда по борьбе з бандитизмом” (1922). Перебуваючи на цій посаді, співпрацював з І. Савченком-Нагірним – “діяв в запіллі комуністів” (арк.. 250). Загинув у сутичці з червоними.
ДІБРІВНИЙ Семен Семенович, із с. Вереміївка, помічник І. Савченка-Нагірного.
ЄВТУШЕНКО Тимофій Олександрович (1891, с. Сагунівка Худяківської вол. Черкаського пов. Київської губ. – ?). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

ЗОБЕНЬКО Дмитро Іванович, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного
ЗОБЕНЬКО Іван Михайлович (1905 р. н.). У січні 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ЗОБЕНЬКО Іван Потапович (1873, с. Вереміївка – ?). Сторож на пристані Богун. 2 лютого 1923 р.
арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

ІВАНЕЦЬ Остап (Євстафій) Петрович (листопад 1894, с. Васютинці Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. – ?). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений у зв’язках з “активними бандитами”.

КАЗИДУБ Андрій Панасович. Наказ про арешт виписано у січні 1923 року.
КАЗИДУБ Григорій, козак І. Савченка-Нагірного, піддався на “амністію”, служив як “червоноармієць” у летючому загоні Г. Фесенко (Білого). Допомагав партизанам. Засуджений на 3 роки ув’язнення.

КАЗИДУБ Григорій Корнійович (грудень 1901 /січень 1902/, с. Вереміївка – ?). Народився в козацькій родині. 18 січня 1921 р. здався. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 3 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди”. Враховуючи оголошену “амністію”, кара смерті замінена на 10 років ув’язнення з суворою ізоляцією.

КАЗИДУБ Григорій Семенович (1900, с. Вереміївка – ?). Народився в козацькій сім’ї. “Червоноармієць загону Білого”. Співпрацював з І. Савченком-Нагірним. Арештований. Проходив у його справі. Звільнений з-під варти 14 листопада 1923 року як виправданний.

КАЗИДУБ Іван Дмитрович (1897 р. н). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

КАЗИДУБ Іван, козак І. Савченка-Нагірного, піддався на “амністію”.

КАЗИДУБ (КОВТУН) Іван, співпрацював з І. Савченком-Нагірним.

КАЗИДУБ Іван Феодосійович, допомагав І. Савченку-Нагірному.

КАЗИДУБ (МУНДІР, МУНДІРЕНКО) Іван Панасович (вересень 1899, с. Вереміївка – ?). Народився в козацькій родині. Брат Костянтина Казидуба. Козак загону І. Савченка-Нагірного. Здався 21 січня 1923 року. Проходив у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 3 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди”. Враховуючи оголошену “амністію”, кара смерті замінена на 10 років ув’язнення з суворою ізоляцією.

КАЗИДУБ (МУНДІР) Костянтин Панасович (1902). Народився в козацькій родині. Брат І. Казидуба. Секретний співпрацівник І. Савченка-Нагірного. 17 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався в “активному бандитизмі”. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., засуджений до 2 р. ув’язнення із суворою ізоляцією, конфіскацією майна та “поражения в правах” на три роки.

КАЗИДУБ К. М. Засуджено до 2 р. ув’язнення за сприяння повстанцям І. Савченка-Нагірного.

КАЗИДУБ Микита Григорович (1889, с. Вереміївка – ?). Кандидат в члени КП(б)У з 1920 року.
Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

КАЗИДУБ Олексій Степанович, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.

КАЛАШНИК (ГАН) Федір. Синьожупанник, тобто козак чи старшина Синьої дивізії (1918). “Петлюровец, который служил Центральной Раде и Петлюре в Киеве… Всегда уговаривал банду Нагорного дабы они были “гайдамаками” и побольше активно действовали, уничтожая коммунистов, вообще старался воспитать банду в повстанческом духе… Возмущался бездействием бандитов... что они очень мало применяют энергии в плоскости своей деятельности” (арк. 252 зв., 253). Тримав зв’язок з Холодним Яром (з 1920).
КАНІВЕЦЬ Іван Федорович, допомагав І. Савченку-Нагірному.
КАНІВЕЦЬ Федір Федорович (червень-липень 1898, с. Вереміївка – ?). Народився у козацькій сім’і. Член підпільної організації І. Савченка-Нагірного. Брав участь у нальотах. Організатор повстанкому. Друкував листівки І. Савченка-Нагірного, зокрема, “Відозву до службовців і червоноармійців”. Секретар сільради. Тримав зв’язок з отаманом Чорним (через явку в с. Богушкова Слобідка, тепер с. Чапаївка Черкаської області). Арештований 18 лютого 1923 року. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., звільнений з-під варти 14 листопада 1923 р. як виправданий
КЕЛЕБЕРДА Данило Олександрович (грудень 1894, х. Погоріле Вереміївської волості – ?), зв’язковий І. Савченка-Нагірного. Народився в селянській сім’ї. Служив на морському флоті. 19 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КЕЛЕБЕРДА Данило Олексійович (?), із с. Вереміївка, козак І. Савченка-Нагірного.
КЕЛЕБЕРДА Іван, допомагав партизанам І. Савченка-Нагірного. Звинувачувався у зв’язках з “бандитами”.
КЕЛЕБЕРДА Матвій Якимович (1900 р. н.). Арештований 1923 року. у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КОНОНЕНКО Яків Єлисейович /Олексійович/ (1898 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КРИВКО Микола Леонтійович (1900, х. Кітлів Васютинської вол. Золотоніського пов. Полтавської губ.
1 лютого 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Левко Євгенович (1899 р. н.). З міщан. Служив у Красній армії. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КУЗЬКО Варвара. Розпорядження про арешт від 12 січня 1923 р.
КУЗЬКО Іван. Арештований 13 січня 1923 року.
КУЛІШ Іван Дмитрович (1891 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
КУЛІШ Іван Миколайович (1890 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ЛЕВЧЕНКО О. (Олексій?), допомагав І. Савченку-Нагірному.
ЛЕВЧЕНКО Спиридон, із с. Вереміївка, допомагав І. Савченку-Нагірному.
ЛЕВЧЕНКО Феодосія, із с. Вереміївка, допомагала І. Савченку-Нагірному.
ЛЕЛЮХ Федір Іванович. Арештований 13 січня 1923 року

ЛИЛА Д. Олексійович, із с. Москаленки. Розпорядження про арешт виписано у січні 1923 року.
ЛИЛА Іван Харлампійович, із с. Москаленки. Допомагав І. Савченку-Нагірному. Арештований. Звільнений на підписку про невиїзд. Справу виділено для окремої розробки.
ЛИЛА Іван Якович (1868 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ЛИЛА Макар, переховував партизанів І. Савченка-Нагірного.
ЛИЛА Семен Якович (1888 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ЛИЛА Федір Іванович, із с. Вереміївки, 35 років. Народився в козацькій сім’ї. Розпорядження про арешт виписано у січні 1923 року.

ЛИМАР Антон Максимович (1901 р. н.), козак І. Савченка-Нагірного. Народився в селянській родині. Піддався на “амністію”. Заступник командира летючого загону Г. Фесенка (Білого). Допомагав партизанам. Проходив у справі І. Савченка-Нагірного. Звільнений з-під варти влітку 1923 р. “благодаря неопытности административного следственного отдела согласно отношения Наркома внудел от 13.7. с. г.” Засуджений на 6 місяців примусових робіт.
ЛИМАР Григорій Андрійович (1899 р. н.). “Червоноармієць” загону Білого (Григорія Фесенка). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
МАНДЗЯ, член повстанкома. Перебував у загоні І. Савченка-Нагірного.
МАНДЗЯ Дмитро, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного. Був у його загоні. “Один из выдающихся” (арк. 251 зв.)
МАНДЗЯ Яків (Яким?) Гнатович, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного. Був у його загоні. “Один из выдающихся” (арк.. 251 зв..

МАРЧЕНКО Олексій Петрович (1893 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
МАСЛЕНКО Федір, козак отамана І. Савченка-Нагірного.
МИГАЛЬ Олександр. Арештований 13 січня 1923 року.
МУСІЄНКО А., козак І. Савченка-Нагірного. Піддався на “амністію”.
МУСІЄНКО Федір Леонтійович (червень 1901, с. Вереміївка – ?). Здався 20 січня 1923 року. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 3 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди”. Враховуючи оголошену “амністію”, кара смерті замінена на 10 років ув’язнення з суворою ізоляцією.

НАГІРНИЙ Іван. Див. Савченко-Нагірний І.
НОСЕНКО (САМІЙЛЕНКО) Зиновій Панасович (жовтень 1875, с. Васютинці – ?). Народився в козацькій сім’ї. Батько 8 дітей. З грудня 1922 р. керівник підпільної організації у с. Васютинці, підпорядкованої І. Савченку-Нагірному. 10 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений у зв’язках з “активними бандитами”. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., засуджений 13 листопада до одного року ув’язнення, але невдовзі Верховний Суд СССР постановив, що амністію до З. Носенка застосували неправильно.

НОСЕНКО Олексій Зиновійович (1899, с. Вереміївка – ?). Син З. П. Носенка. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ОДНОРОМАНЧЕНКО Михайло, допомагав І. Савченку-Нагірному.
ПАНЧЕНКО Григорій Іванович. Арештований у січні 1923 року, звільнений з-під варти 14 листопада 1923 року.
ПАНЧЕНКО Іван Григорович. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
ПАНЬКО Іван, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.

ПЕРЕУЗНИК Олександр Филимонович (Пилипович?), допомагав І. Савченку-Нагірному.

ПЕТРОВСЬКИЙ Нестор Михайлович (жовтень 1901, с. Вереміївка – ?). Народився в козацькій сім’ї. Співпрацював з І. Савченком-Нагірним. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”. Враховуючи оголошену амністію 14 серпня 1923 р., засуджений 13 листопада до одного року ув’язнення, але невдовзі Верховний Суд СССР постановив, що амністію до І. Адаменка застосували неправильно..
ПОЛТОРАДНЯ Марія Іванівна, сестра козака Олександра Порубльового. Одружена з Михайлом Петровичем Полтораднім. Жила на хут. Далекий Степ. Допомагала І. Савченку-Нагірному. Арештована ЧК, під час слідства завербована. Працювала сексотом.

ПОРУБЛЬОВА Олександра Михайлівна, розвідниця І. Савченка-Нагірного.
ПОРУБЛЬОВИЙ Олександр Іванович, козак І. Савченка-Нагірного (з 1921). Брат М. І. Полторадні.

ПРУДКИЙ Ярема Трохимович (1902, с. Шабельники Шабельницької вол. Черкаського (Чигиринського?) пов. Київської губ. – 20.12.1923, м. Полтава), козак І. Савченка-Нагірного. Народився у селянській сім’ї. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 3 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди” без “амністії”. Розстріляний у полтавській тюрмі.
РАТУШНИЙ Федір, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.
САВЧЕНКО Григорій Михайлович, із с. Вереміївка, помічник І. Савченка-Нагірного.

САВЧЕНКО-НАГІРНИЙ Іван Григорович (червень 1895, с. Вереміївка Золотоніського пов. Полтавської губ. – 20.12.1923, м. Полтава), отаман.. Арештований 16 січня 1923 року. Обвинувачений в “активному бандитизмі”. 3 листопада 1923 р. засуджений Надзвичайною сесією Полтавського губернського суду до розстрілу як “главарь банди” без “амністії”. Розстріляний у полтавській тюрмі.

СЕМЕНОВ Михайло Михайлович, секретар сільради Вереміївки. Розпорядження про арешт виписано 20 січня 1923 року. Сексот (арк. 124, файл 2168).
СЕМЕНОВИЧ Григорій (можливо, Григорій Семенович), козак І. Савченка-Нагірного, піддався на “амністію”, служив як “червоноармієць” у летючому загоні Г. Фесенко (Білого). Допомагав партизанам.
СЕМЕНЯГА Павло, із с. Мудрівка Боровицької волості Чигиринського пов. Київської губернії. На його ім’я було виписано постанову про арешт.
СЕРБИН Антон Якович (1901 р. н). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
СКОПЕЦЬ Петро Максимович, поручник, представник Повстансько-партизанського штабу Ю. Тютюнника при загоні І. Савченка-Нагірного. Від імені ППШ забороняв піднімати повстання проти совєтської влади (Така була установка Ю. Тютюнника). Тримав зв’язок з Козачою радою. 1922 року повернувся за кордон.
СЛЮСАР В. (?) Оникийович, допомагав І. Савченку-Нагірному.
СОБКО, “брат убитого бандита” (арк. 252 зв.)
СОБКО Павло, із с. Москаленки, співпрацював з І. Савченком-Нагірним.
СОБКО Петро Лукич, затриманий “ударной тройкой”.
СОБКО Терентій Костьович, із с. Москаленки. Розпорядження про його ареш виписано у січні 1923 року.
ТЕРЕХОВ, член повстанкома. Перебував у загоні І. Савченка-Нагірного.
ТЕРЕЩЕНКО Йона Лукич, із с. Топилівка Боровицької волості Чигиринського повіту Київської губернії. Формально агент ГПК. Допомагав партизанам І. Савченка-Нагірного. На його ім’я виписано постанову про арешт, але він встиг втекти.
ТИЩЕНКО Павло Тихонович. Арештований 13 січня 1923 року.
ТКАЧ Феодосій. Розпорядження про арешт постановлено 13 січня 1923 року.
УПИР. Див. Яворенко С.

ФЕСЕНКО (БІЛИЙ) Григорій, старшина загону І. Савченка-Нагірного. Піддався на “амністію”. Командир “летучого отряда по борьбе з бандитизмом”. Перебуваючи на цій посаді, співпрацював з І. Савченком-Нагірним. Вимагав у місцевої “совласті” звільнення відповідальних – членів родин партизанів І. Савченка-Нагірного. Убитий 1922 року більшовиками.

ФЕСЕНКО Олексій. Наказ про арешт постановлено 12 січня 1923 року.

ФЕСЕНКО Феодосій Корнійович (1900 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

ХАРЧЕНКО ІВАН. Наказ про арешт постановлено у січні 1923 року..
ХАРЧЕНКО Михайло Кирилович (листопад 1894, с. Васютинці – ?). Народився в козацькій сім’ї. Брат Ф. К. Харченка. 10 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачений у зв’язках з “активними бандитами”. Звільнений з-під варти 14 листопада 1923 р., але 23 грудня знову виписано постанову про його арешт.
ХАРЧЕНКО Федір Кирилович (1885, х. Кітлів Васютинської вол. Золотоніського пов. Полтавської губ. – ?). Народився в козацькій сім’ї. Брат М. К. Харченка. Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.
>ХРИСТЕНКО Лука Микитович (1857 р. н.). Арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”.

ЦОКАЛО Євдокія Іванівна (1905 р. н.). Арештована. Проходила у справі І. Савченка-Нагірного.
ЦОКАЛО Олексій Петрович (?), із с. Вереміївка, співпрацював з І. Савченком-Нагірним. Постанову на арешт виписано у січні 1923 року.
ЦОКАЛО (ЧОРНИЙ) Іван Павлович, козак І. Савченка-Нагірного. Заступник командира “летучого отряда по борьбе з бандитизмом”. Перебуваючи на цій посаді, співпрацював з І. Савченком-Нагірним. “Выходил с оружием в руках на Кременчугскую дорогу и спрашивал проезжающих граждан, нет ли кого из Совслужищих” (арк. 225). Постанову на арешт виписано у січні 1923 року.
ЧЕРКАЩЕНКО Василь Євдокимович, із с. Вереміївка. Постанову на арешт виписано у січні 1923 року.
ЧЕХІВСЬКА Марія Миколаївна (1899 р. н.). До 1919 р. – дівчина І. Савченка-Нагірного. Арештована. Проходила у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувалася у зв’язках з І. Савченком-Нагірним.
ЧЕХІВСЬКИЙ Семен, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.
ЧУБ Василь Максимович (1902 р. н.). “Червоноармієць” загону Миколи Дібрівного і Григорія Білого. Арештований. Проходив у справі І. Савченка-Нагірного.
ЧУБ Максим, господар явки І. Савченка-Нагірного. У березні 1923 р. звільнений на підписку про невиїзд.

ШАРИЙ (ЧОРНИЙ?) Іван Іванович, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного. Організатор повстанської організації в м-ку Драбів (тепер райцентр Черкаської області).
ШАРИЙ (ЧОРНИЙ?) Іван Михайлович, із с. Вереміївка, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.
ШАРИЙ ? Олексійович, член підпільної організації І. Савченка-Нагірного.
ШАРИЙ Григорій. Постанову на арешт виписано у січні 1923 року.
ШАРИЙ Панас, козак І. Савченка-Нагірного, піддався на “амністію”, служив як “червоноармієць” у летючому загоні Г. Фесенко (Білого). Допомагав партизанам.
ШАРИЙ Олексій Володимирович (1901 р. н.). “Червоноармієць загону Білого (Г. Фесенка). Арештований. Проходив у справі І. Савченка-Нагірного.

ЩЕРБАК Андрій Васильович (червень 1890, с. Вереміївка – ?). Народився в селянській сім’ї. 20 січня 1923 р. арештований у справі І. Савченка-Нагірного. Обвинувачувався у зв’язках з “активними бандитами”. Звільнений 14 листопада 1923 року.
ЯВОРЕНКО (УПИР) Сава М., осавул І. Савченка-Нагірного. 1922 року виїхав разом зі П. Скопцем за кордон.
ЯЦИК (?) Тиміш Мусійович (Тимофій Мойсейович), учитель, “права рука Нагірного”. Жив на хуторі Вереміївської волості.

Підготували Роман Коваль за участю Симона Васильовича Савченка> та Володимира Савченка.

Оригинал статьи: http://kazydub.ru/articles/article 32.html

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Регистрация: 22.06.1998

Сообщения: 0

Про затвердження ділянок для впровадження платного любительського рибальства на Кременчуцькому водосховищі

Наказ Черкаської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства
від 16 березня 2005 року N 44

Зареєстровано в Черкаському обласному управлінні юстиції
24 березня 2005 р. за N 23/1273

Відповідно до п. п. 5, 14 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.98 р. N 1126, керуючись п. п. 3.4, 5.3, 3.11 Правил любительського і спортивного рибальства та п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів, затверджених наказом Держкомрибгоспу України 15.02.99 р. N 19, зареєстрованих Мінюстом України 28.04.99 р. за N 269/3562, N 270/3563, на підставі науково-біологічних обґрунтувань НАКАЗУЮ:

1. Затвердити ділянки на Кременчуцькому водосховищі для здійснення любительського та спортивного рибальства на умовах спеціального використання водних живих ресурсів (додаток N 1).

2. Іхтіологічній групі та інспекторському складу довести цей перелік та відомості про умови проведення платного рибальства до відома населення, користувачів та зацікавлених організацій через засоби масової інформації.

3. На ділянках Кременчуцького водосховища, де любительське рибальство здійснюється на умовах спеціального використання водних живих ресурсів, заборонити промислове рибальство.

4. Наказ набуває чинності з дня опублікування в засобах масової інформації.

5. Контроль за виконанням цього наказу та проведенням платного любительського рибальства на водоймах покласти на заступників начальника Черкаської обласної держрибінспекції Гордієнко Л. П., Омарова А. А.

Начальник
Черкаської обласної держрибінспекції

П. Г. Сагун

Додаток N 1
до наказу Черкаської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства
від 16 березня 2005 р. N 44

Зареєстровано
в Черкаському обласному управлінні юстиції
24 березня 2005 р. за N 23/1273

Перелік ділянок, відведених для платного рибальства на Кременчуцькому водосховищі

По правому березі:

1. Від південної межі дренажного каналу в р-ні м. Канів вниз по течії р. Дніпро до танцмайданчика та вглиб р. Дніпро до розділової дамби. В зимовий період;

2. За 500 м від початку о. Плавучий, з північної сторони, вниз по течії за 500 м до кінця о. Плавучий та вглиб за 50 м до правої межі фарватера. Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

3. Від пристані Тубільці вниз течією до протоки біля острова Марченків, за 20 м до форватера. В літній період;

4. Від протоки верхньої частини о. Марченків вниз по течії за 500 м нижче о. Марченків (буй N 87) з затоками та вглиб за 50 м до правої межі фарватера. В літній період;

5. Від місця перетину дамб Вільшанської захисної та ставкового господарства ЗАТ 'Вільшанка' вздовж всього каналу з притоками до межі виходу каналу в р. Дніпро (урочище 'Гадючка'). Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

6. Від 500-метрової межі міського водозабору, розташованого в с. Сокирно, вниз по течії до буя N 72 та за 200 м від правої сторони фарватера. В зимовий період;

7. Від бази відпочинку 'Жемчуг' ВАТ 'Азот' вверх по течії до місця виходу протоки в р. Дніпро та вглиб за 50 м до правої межі фарватера (р-н с. Сокирно). Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

8. Від режимної зони залізничного мосту м. Черкаси, вверх по течії, до бази Черкаської держрибінспекції, за межами 100-метрової смуги від правої сторони зимувальної ями. Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

9. Від режимної зони залізничного мосту за 500 м до річпорту, за 20 м до форватера за виключенням зимувальних ям (урочище 'Красне', 'Хомутець'). Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

10. Від південної межі намивного острова навпроти силікатного заводу до риббригади с. Червона Слобода. В літній період;

11. Від 500-метрової зони насосної станції с. Топилівка до риббригади с. Тіньки, вглиб 500 м. В зимовий період;

12. Від с. Андрусівка вниз до початку с. Нагірне та вглиб 500 м. В літній період;

По лівому березі:

13. Від риб стану с. Келеберда вниз по течії по всій ширині 'Прохрорівського річища' за 500 м до газопроводу. З кінця весняно-літньої заборони до початку зимового періоду;

14. Урочище 'Біловід', 'Святе', 'Прірва'. Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

15. Від тур. бази с. Чехівка до 500-метрової зони НС Іркліївського риборозплідника та вглиб 500 м. В зимовий період;

16. Від риббригади с. Вереміївка до риббригади с. Васютинці та вглиб 500 м. Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

17. Від Градизького рибзаводу за 500 м до насосної станції с. Пронозівка та вглиб 500 м. Протягом року за винятком весняно-літньої заборони;

18. Від рибдільниці N 2 АТЗТ 'Прогрес' с. Васютинці вниз по течії до другої Жовнинської кручі та вглиб 500 м. В зимовий період.

Начальник
Черкаської обласної держрибінспекції

П. Г. Сагун

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

Київський притулок
Петра Душейка

Iван СIЧОВИК, Влад ДРОБНОВ

Схоже, що у декого з претендентів на високе звання народного обранця відбувається щось подібне до розщеплення особистості. Принаймні, у одного з них, а саме — у яскравого представника блоку «За єдУ» по Золотоніському виборчому округу №196, чорнобаївського посадника президента, найпершого партаграрія Черкащини Петра Душейка ми таке прикре явище зафіксували. Чи то лукавий, не проти ночі буде згадано, чи ще якась нечиста сила пана Петра поплутала, але існує він тепер у двох іпостасях — як житель стольного града Києва (вулиця Панельна, 3, кв.36) і як мешканець села Васютинці Чорнобаївського району (вулиця Радянська, 35).

Столичну адресу ревного «заєдуна» підтвердило бюро «Київміськдовідки», розташоване по Брест-Литовському проспекту, 18, а провінційну адресу — паспортний відділ Чорнобаївського райвідділу УМВС у Черкаській області. Відмітка про його васютинську прописку датована 28-м липня 2000-го року і проставлена у паспорті НС №211345, виданому 26 листопада 1996 року.

Але й тут лихий полишив свій слід — на наш запит обласне адресно-довідкове бюро відповіло (цитуємо за оригіналом): «Даними (про Петра Григоровича Душейка) не розполагає». От тобі й раз — такий чільний посадовець, такий полум’яний прихильник гаранта — і раптом наче той Фантомас: ніби є і ніби немає. Даний ребус, швидше за все, повинне розгадати відомство генерала Олега Кочегарова, бо у цій темній історії, як на нас, криються дві правові закорюки: перша — чорнобаївська паспортна служба чомусь не проінформувала відповідний обласний підрозділ про факт прописки пана Душейка у Васютинцях, друга — вірогідна наявність у нього двох паспортів.

До речі, молодший син Душейків, Григорій, при отриманні у листопаді минулого року паспорта у графі «місце проживання» вказав саме київську, а не сільську адресу. А от його тато у передвиборчій листівці накладом 10 тис. примірників стверджує, що син вчиться в 11 класі Васютинської загальноосвітньої школи. Туман, та й годі! У цій же агітці записано, що ловець людського довір’я Душейко «проживає в с.Васютинці Чорнобаївського району і, як кожний його житель, веде традиційне селянське господарство — обробляє присадибну ділянку, утримує живність (курей, качок, гусей, свиней), доглядає сад». Ідилія, їй-Богу! І коли тільки вправляється Петро Григорович з тими клопотами?! Мабуть, у перервах між керівництвом славним Чорнобаївським районом і Черкаською обласною організацією АПУ.

Сам кандидат у жодному з документів, поданих до окружної комісії при реєстрації, про київське помешкання не згадує, акцентуючи на тому, що є васютинським поселянином. Це він стверджує і в декларації про майно та доходи його і членів сім’ї (дружини і неповнолітнього сина). Так, у графі «житловий будинок (загальна площа, кв.м)» кандидат проставив цифру 194, члени сім’ї — 139, а у графі «квартира», відповідно, — 18 і 54.

Мабуть, жителям Золотоніського, Драбівського, Чорнобаївського районів, внесеним у списки виборців по 196-му округу, цікаво буде дізнатися, що київське гніздечко родини Душейків являє собою 3-кімнатну, сучасного розпланування квартиру загальною площею близько 100 кв. м. За цінами, які сьогодні склалися на столичному ринку житла, таке помешкання коштує понад 200 тисяч гривень. А дісталося воно панові Душейку ніби задарма, коли, згідно з закритою Постановою Верховної Ради попереднього скликання, він по закінченні депутатських повноважень приватизував надану йому службову квартиру. Але, якщо по суті, то столичне кубельце невтомного борця за народне благо оплачене грошима, відібраними у всіх нас через податково-бюджетну систему.

Як бачимо, своє попереднє депутатство Петро Душейко доволі використав для задоволення власних потреб, але цього йому виявилось замало (апетит приходить під час їди). І тепер він під прапором «За єдУ» знову рветься до ситної годівниці. Хто завадить цьому? У кишеньковій Душейковій газеті «Світлий шлях» опубліковано більш ніж дивний рейтинг, за яким Душейко набирає майже 90% голосів, причому у його найближчого суперника — менше 2%. Недарма каже наш мудрий народ: «дурень думкою багатіє». Але цей промовистий факт ще раз засвідчує, що заради досягнення своєї заповітної мети дехто не гребує ніякими методами.

Як нам стало відомо, достовірність даних, внесених Душейком у декларацію, податкові органи... не перевіряли, оскільки окружна комісія, як це передбачено Законом «Про вибори народних депутатів України», до них з таким дорученням не зверталась. Якби податківці уважно поглянули на той документ, то, напевне, в них викликала б чимале подивування цифра — 14 грн. Саме такою мізерною сумою кандидат позначив «розмір внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств, установ, організацій».

Викладені вище обставини, на наш погляд, повинні стати предметом детального вивчення і для обласної виборчої комісії, адже Петро Душейко замахнувся ще й на мандат депутата обласної ради по Чорнобаївському виборчому округу №25. Отака широка натура — дай влади, та ще й побільше! А в сучасній Україні, як показує наша вщерть наповнена абсурдом дійсність, влада відкриває безмежні можливості для особистого збагачення тих, хто до неї дорвався.

Ця публікація не мала б сенсу, якби йшлося про когось із пересічних громадян, а не про того, хто під прикриттям президентського виборчого блоку настійливо домагається стільця у Верховній Раді, а значить, і права представляти десятки тисяч своїх виборців у найвищому законодавчому органі держави. Цим кроком він поставив себе в особливе становище, коли кожна деталь його біографії, кожна обставина як громадської чи службової діяльності, так і особистого життя може стати вирішальною у день голосування. А це означає, що виборці мають право знати про нього все без винятку. І ми допомагаємо їм у цьому, розкриваючи те, про що промовчав пан Душейко, очевидно із притаманної йому «скромності».

У вже згадуваній агітлистівці він запевняв, що депутатські повноваження використає для «законодавчої реалізації основних положень передвиборчої програми», якою, зокрема, передбачено: «Збереження і розвиток традицій і звичаїв наших предків, високої християнської моралі українського народу». Персонально для пана Душейка зазначимо, що традиційна українська мораль завжди засуджувала нещирість, намагання ввести людей в оману, використати довір’я громади в неправедних цілях, не кажучи вже про відверту брехню. Кілька днів тому на одному з телеканалів молодий васютинець Віктор Рахмаїлов розповів, як голова Чорнобаївської райдержадміністрації Петро Душейко по-звірячому побив його кілком, зламавши при цьому руку. Отакі методи виховання у колишнього педагога і навіть директора школи! І після цього він ще може теревеніти про християнські цінності, запевняти, що іде на вибори «заради нашого майбутнього, майбутнього наших дітей, українського села, всього українського народу».

Отже, шановні виборці 196-го округу, задумайтесь над тим, чи є цей персонаж тим достойником, за якого варто віддавати свої голоси, як і за той «харчоблок», який висунув, а правильніше — підсунув вам такого кандидата у нардепи.

Післямова

Декілька тижнів тому наша газета розповіла жахливу історію про хлопчика із Скородистика — Миколу Пономарьова. Після того як він подряпав носа сину голови Чорнобаївської райдержадміністрації, Миколу заарештували. Усе свідчило про те, що Душейко-старший сприяв «міліцейському розслідуванню». Хлопчику впаяли... «розбійний напад і бандитизм» і швидко засудили до двох років позбавлення волі. Через деякий час виснажений Миколка помер у арештантському вагоні-«столипіні». Бідолашній матері привезли тіло її сина в труні. Це сталося біля двох місяців тому...

Журналісти «Антенны» провели прискіпливе журналістське розслідування і дійшли висновку, що смерть Миколи Пономарьова була не випадковою. Про це свідчать покази мешканців села, родичів загиблого, а також архівні міліцейські документи. Але красномовніші за все слова вбитої горем матері: «Я звинувачую Петра Душейка...»

І що ж він їй на це відповів? Днями у газеті Чорнобаївської райдержадміністрації «Світлий шлях» і в газеті обласної держадміністрації «Нова доба» (змовились?) з’явилися статті-привіти від придворних письменників. Цинізм цих матеріалів, у яких захищають Душейка, просто вражає. Аж ніяк не спростовуючи факти, викладені у публікації «Антенны» «Загубленная душа», душейківські журналісти ще й з нас глузують: мовляв, як не соромно, адже у Скородистику немає лугу, про який писала «Антенна»! Або ще дивує їх, чому «Антенне» не подобаються заасфальтовані у районі вулиці («Світлий шлях»). Це що, насмішка? Можна було б сміятись, якби не було так гірко. Якби не побивалася мати, що і зараз, мабуть, оплакує на могилі свого сина, який став на дорозі у Душейка.

Промовчали б, колеги, так ні. Незграбно виправдовуючи Душейка, облили брудом померлого хлопця, позбиткувались. Навели коментарі про те, що Пономарьов «часто хуліганив», «ніхто не дбав про його виховання», став на «слизький шлях», посягнув на «людську гідність» (чию — відомо). Люди, та для кого ви це пишете? Може, для матері, яка виплакала всі очі за своїм синочком, чи для мешканців села, які добре знають, хто і на кого посягав? Ні, і цього було замало. Газета «Нова доба» (цитуємо): «Я сам не раз попереджав його матір (Колі Пономаренка): якщо будете потурати хибним нахилам свого сина, то його в кінці кривої стежки чекають або тюрма, або кладовище, — розповідає директор школи села Скородистика О.І.Науменко. — На превеликий жаль, моє гірке передбачення збулося: юний грабіжник і хуліган помер у тюрмі».

Правда, є від чого вжахнутись? Тільки людина, яка не має серця, може дату подібну характеристику трагічно загиблому, померлому. І звідки такий дар ясновидця? Чи, може, пан Науменко був зарані втаємничений у те, яким способом розправляться з підлітком? Що скажете, Петре Григоровичу? Чи у підконтрольних вам газетах усе вже сказано за вас?

Ip: 195.43.146.15 Тема: с. Васютинці 21 СТОЛІТТЯ

95-річний Іван Сиволап живе сам

Колись він посадив у селі дендропарк

13.02.2008 16:54


Доньки кажуть, що Іван Сиволап із села Васютинці Чорнобаївського району на Черкащині має гарну пам’ять. Читає газети, пам’ятає ще шкільну програму. Замолоду він працював учителем (фото: Наталя ТАВАНЕЦЬ)

30 років тому Іван Сиволап посадив дендропарк у селі Васютинці Чорнобаївського району на Черкащині. Доньки скаржаться, що сільрада рідко згадує про заслуги їхнього батька, якому нині 95 років.

— Дід сам живе, не хоче ні до кого переїжджати. Ми на вихідних йому допомагаємо. Щодня приходить донька Рая, їсти готує, — розповідає 19-річна онука Івана Сиволапа — Яна.

Господар сидить на ліжку, складає старі номери газети ”Сільські вісті”. Донька Валентина, 50 років, замішує тісто.

— Батько газетами живе. Щодня читає. Боїться на старості втратити розум. Досі дроби пам’ятає, — каже Валентина.

Розповідає, що батько народився в багатодітній родині. Після 7 класу вчителював, заочно навчався в педагогічному технікумі.

Коли Іванові Сиволапу було 20 років, він проводив лікнеп у Журбиному хуторі, що поряд із Першотравневим. Квартирував у родині Гуржіїв. Познайомився з їхньою 17-річною донькою Євдокією, почав жити з нею. У них народилося троє дітей: син Василь, доньки Раїса та Валентина. Дружина Сиволапа працювала кухаркою у шкільній їдальні.

— У Васютинці батьки переїхали 1932-го. Тато викладав у школі біологію і трудове навчання. Був строгий, але діти його любили. На базарі мене досі перестрівають його учні, яким по 70 років. Розпитують, — приєднується до розмови 63-річна Раїса Іванівна.

2000-го помер син Івана Пилиповича — Василь, йому було 65. А за два роки пішла з життя і дружина.



Тепер я переповідаю йому сільські плітки

— Мама часто хворіла, була гіпертоніком. В останні роки не ходила. Батько її доглядав, розповідав сільські плітки, — говорить Раїса Іванівна. — Зараз я йому останні новини переповідаю.

Раїса живе у Васютинцях, Валентина — у Черкасах. Сиволап має п’ятьох онуків і чотирьох правнуків.

Господар сідає на диван. Чекає, доки онука чи доньки скажуть йому, навіщо я прийшла.

— Про дендропарк, діду, розкажіть, — кричить йому на вухо Яна. — Як ви його посадили?

— Я усім у селі дерева щепив. Коли пішов на пенсію, якраз построїли нову контору. Довкола було багато вільної землі. Голова попросив щось посадити. Я розбив дендропарк, — згадує господар.

Каже, усі відпустки витрачав на пошуки екзотичних рослин — зокрема, лікарських.

— Ялівець, приміром, убиває віруси. Набрався грипу, подихаєш ним — і вже здоровий. Я зрізаю собі гілочки, ставлю на столі. Читаю газету, дихаю і не болію, — продовжує Іван Сиволап.

— Мама ревнувала його до парку. Але терпіла, бо такого хазяїна, як батько, у селі більше не було. Сам спорудив будинок, пасіку тримав, — пояснює Раїса. — Тата кликали працювати в Черкаси, до райцентру. Міг би озолотить нас, якби торгував рідкісними рослинами. Але гроші його не інтересували. Казав, що й пенсії вистачить.

Доньки додають, що славу за дендропарк сільська влада привласнила собі. А про батька ніхто не згадує.

— Не розумію, чого його дочки на нас ображаються. Ми Івана Пилиповича в школу, до райцентру на семінар запрошували. Улітку із днем народження вітали, привезли подарунки, — каже завідувачка дендропарку Ольга Радько, 48 років. — Не щодня ж до нього ходити.

Закрити

Форум Васютинців

Теми для публікацій та розмов

Київський притулок Петра Душейка

Післямова

95-річний Іван Сиволап живе сам

Київський притулок
Петра Душейка